Роман «Теорія хмар» побачив світ 2005 року й одразу отримав чотири престижних відзнаки, серед яких Prix Maurice-Genevoix 2005 і Prix du Style 2005. Що знайде в ньому читач? По-перше — нестандартну оповідь. Автор Стефан Одеґі (до речі, викладач історії кіномистецтва) робить літературному твору щеплення кінематографом: усі сюжетні лінії, що вибудовують мереживо теорії хмар, розбито на фрагменти й змонтовано на кшталт фільму. Ми навіть не розуміємо, як потрапляємо в полон авторського стилю: драматичні сцени, зображені у трохи відстороненій і подекуди іронічній манері, вражають сильніше за тисячі знаків оклику. По-друге — безперечний гуманізм. Начебто випадкові й не завжди реальні історії про дивакуватого науковця, про хлопчика з Хіросіми, про паризьку бібліотекарку й, звичайно, про хмари дивним чином виводять нас на екзистенційні питання, актуальність яких для людства не зменшується з плином часу. Швидше — навпаки. Рід людський «уже не знищити… якщо тільки він сам цього не зробить».