Єва жила й дякувала Богу: чоловік роботящий, дітки здорові, велика війна повз пройшла. Але не знала, що земля їхня тепер не їм належить. Як безправну худобу завантажили їх у вагон й повезли невідомо куди. За лінією Керзона вона залишила рідну хату й попіл батьків і сестри, село яких спалили поляки. У поїзді Єва рятує від смерті немовля й на знак подяки від родини лемків отримує подарунок — дерев’яне яблучко... Іра, онука Єви, живе без мети, без мрії. Аж поки за завданням редакції не опиняється на Сході України. У Пісках, у жінки, що ховається з сином від обстрілів, вона бачить дерев’яне яблучко... Червоним і чорним вишила доля життєві шляхи трьох жінок. «Чи не дарма все було?» — наче спитає одна. І цвітом яблуні доля дасть їй відповідь.